Актуально!!!

Якщо дитина каже про себе негативно?

Уявімо ситуацію: дитина виконує завдання для навчання письма, їй важко й нічого не виходить, її засмучення наростає.
Гумка раз у раз ковзає по зошиту, ось уже й ручка закреслює все із силою. «Я такий тупий», – нарешті бурмоче хлопчик. Стукає по столу кулаком і втрачає залишки терпіння. «Ти не тупий, любий мій», – кажете ви заспокійливо. Він бгає папір і кричить: «Ні, я тупий! Я тупий! Я гірше за всіх!». Ви хапаєтеся за голову. Може, він просто драматизує все? Невже він справді вважає себе дурним?

Як реагувати на негативне уявлення дитини про саму себе

Коли негативне висловлювання про саму себе злітає з вуст дитини, ваша рефлекторна реакція, як правило, полягає в тому, щоб зупинити її, заспокоїти й переконати в хибності та несправедливості її висновків, та й напрямку думок у цілому.

На жаль, слова дитини можуть відповідати тому, що вона дійсно відчуває у ставленні до себе. Вона не вважає себе «привабливою» й «чудовою» (якою вважаєте її ви); вона справді думає, що вона «тупа», «дурна» й «найгірша дитина на світі».

Замість того щоб намагатись одним махом «виправити» таку гнітючу ситуацію, спробуйте використовувати пропоновані прийоми й методи, які полягають у реакції на почуття дитини, що лежать в основі її висловлювань, і на її внутрішню боротьбу.

• Співпереживайте та проявляйте емпатію. Поставте себе на місце вашої дитини, спробуйте зрозуміти, що вона може зараз відчувати: «Це письмове завдання таке складне, так?» або «Так, схоже, ти дуже засмучений». Якщо ви не можете придумати відповідні слова, спробуйте відреагувати просто: «Це так важко» або «Дай я тебе обійму».
• Проявляйте допитливість. Деяким дітям важко висловити свою проблему словами, але коли ви починаєте вивчати ситуацію разом, вашій дитині стає легше зрозуміти, що насправді її турбує. Спитайте: «Цікаво, чому це завдання примушує тебе помилятися?» або «Усе завдання таке складне чи тільки якась частина?».
• Перефразуйте. Після того як ви вивчили ситуацію, спробуйте разом придумати кілька фраз для її опису. Замість фрази «Письмо дається мені важко. Я дурний» ваша дитина може сказати: «Я так старанно працюю над письмом» або «Помилки – це частина навчання», або навіть «Мамо, я так засмутився через це завдання».
• Вирішуйте проблеми разом. Не піддавайтесь бажанням запропонувати рішення або спрямувати свою дитину на відповідь, яка здається правильною вам. Краще працюйте разом, як одна команда. Іноді не існує простого рішення або можливості швидко виправити ситуацію, тому що відповідь полягає в такому: «Я повинен продовжувати займатись» або «Я працюю для досягнення мети».
• Ставте під сумнів і заперечуйте негативні думки дитини. Почуття приходять і йдуть. Вони не визначають нашого життя. Ваша дитина може відчувати себе непривабливою, негідною любові, але відчувати щось не означає бути такою. Можна відчувати труднощі при навчанні й не бути дурним. Кажіть про ті випадки, коли ваша дитина долала щось важке й відчувала себе впевненою або натхненною.
• Ведіть короткі бесіди. Не вирішуйте все відразу. Ви прагнете допомогти вашій дитині, але людині не завжди буває легко прийняти позитивні, обнадійливі, заспокійливі слова в той момент, коли хід її думок негативний. Налаштуйтесь на деякий опір на початку, особливо якщо ваша дитина не звикла бачити речі в іншому світлі.

Чим ще можна допомогти дитині?

Створіть атмосферу підтримки й наснаги, використовуючи поради про толерантність (стійкість) до фрустрації.

• Давайте право вибору. Нехай ваша дитина протягом дня має можливість робити власний вибір, наприклад, одягу, їжі або місця виконання домашнього завдання.Хваліть її за хороший вибір та уникайте критики. Якщо ви даєте дитині право вибору, тримайте свою негативну думку при собі.
• Приймайте недосконалість. Усі роблять помилки, навіть батьки! Реагуйте напомилки з легким серцем: «Ой! Молоко розлилось! Давай його витремо!». Моделюйте здорові способи впоратись із прикрістю та фрустрацією, вибачайтесьпісля того, як накричали на дитину, і визнавайте свою помилку, якщо ви її неправильно зрозуміли.
• Зосередьтеся на позитивному. Замість того щоб прискіпуватись або постійно звертати увагу на те, що необхідно змінити, виправити або вичистити, навчіться диференціювати важливе й несуттєве, відпускати й не «брати собі в голову». Хороше правило каже: робіть п'ять позитивних висловлювань на одне негативне.
• Заохочуйте самостійність. Дітям батьки потрібні для того, щоб допомагати їм приймати правильні рішення або зберігати концентрацію уваги, але іноді безперервне «керівництво» батьків побічно дає дитині зрозуміти: «Ти не можеш зробити це самостійно». Тому цікавтесь думкою дитини й дозволяйте їй самій пропонувати варіанти рішень.
• Цінуйте наполегливість. Зосередьтесь на маленьких кроках, що ведуть до успіху, на подоланні перешкод і на наближенні до мети. Такі фрази, як «Ти дійсно старанно працюєш над цим завданням» або «Це потребувало від тебе великих зусиль!», допоможуть вашій дитині побачити користь самого процесу, а не тільки кінцевого результату.
• Навчайте дитину навичок подолання труднощів. Познайомте дитину з різними навичками подолання труднощів, умінням заспокоюватися за допомогою глибокого дихання, позитивного мислення та корисних фраз, які вона буде подумки вимовляти у складній ситуації. Практикуйте ці навички частіше, щоб ваша дитина була готова та знала, як справлятися зі складними ситуаціями й похмурими думками.
• Звертайтесь по допомогу й підтримку. Якщо ви тривалий період часу працювали з дитиною над подоланням негативного мислення та її негативних висловлювань на свою адресу, але, як і раніше чуєте їх, розгляньте можливість отримати допомогу в дитячого психолога. Якщо ваша дитина створює загрозу спричинення шкоди собі або іншим, зверніться по допомогу негайно.

А тепер уявімо нову ситуацію: ви зустрічаєтесь очима з поглядом вашої дитини, бачите її спантеличення та зі співчуттям вимовляєте: «Це завдання – одна прикрість». «Так», – відповідає вона. «Я можу тобі допомогти?», – питаєте ви. Знизавши плечима, вона каже: «Зроби його замість мене». Ви удвох смієтеся. Це, звісно, не робить завдання простішим, але принаймні ви можете порозмовляти про нього, не чуючи слово «тупий».