Ми – атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу.
Абетку смерті маємо – АЕС.
Л. Костенко
Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі.
Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагоєною раною на лоні природи, закарбується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.
Ми хочемо віддати данину пам’яті людям, які ціною власного життя врятували нас, а також людей, які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей, які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через 30 років, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаємо всієї глибини катастрофи.
За днями дні —
минув повільно рік,
За днями дні —
і 30-й минає.
Нехай же лихо
наше проминає
І в світі не
повториться. Ні! Ні!
Хай стане мир
міцнішим у стократ,
Хай над землею
чисте небо буде.
Чорнобиль —
попередження, набат.
Його уроків
людство не забуде.
Хай стане мир
міцніший у стократ,
Хай над землею
чисте небо буде.
Чорнобиль –
попередження набат,
Його уроків
людство не забуде!
Немає коментарів:
Дописати коментар